Йому все надоїло і жити більше вже не міг,
І вирішив покинути цей свій.
Взяв револьвера, підставив до виска,
Спустив курок, осічка, промах, не судьба,
Здається Бог йому не дав, ще рано помирати
Він повинен сильним бути,
І не забувати, що Бог дав другий шанс.
Не кожному ж бо дано, тому цінує він ото,
Не думає про смерть, про муки, про інші діла
У нього все гаразд, а часом ці розлуки,
Не так вже зводять з розуму його.
Спитаєш його зараз, а він скаже –
«Мені все одно.» - хоч це не правда,
Просто сильним стала його душа,
Сильним стало тіло і мудра голова.
Ніколи не повторить своїх помилок,
Він ж бо справжній мужичок.
Хотілось би доповнити всі ці слова,
Сказати що історія ця нова,
Жива і наповнена щастям,
Та насправді все було не так прекрасно.
Він-то вижив, але всередині він вмер
І від таких втрат вже не зарадить ніхто,
Навіть його чорне лассо,
І знову взяв в руки револьвер,
Зарядив його повністю, щоб тепер
Не було промахів як в минулий раз,
Щоб не було йому більше ніякого шансу,
Бо такому як він засранцю, не потрібен ніякий шанс
Діти вже дорослі, а він лишній баласт
Він не зможе вже нікому з них допомогти,
Тому вирішив він просто піти,
На столі записка, я буду оберігати вас там
Буду дивитись, щоб ніхто не вживав лишніх 100 грам
Буду захищати від різних не дуг,
Не даром був даний мені другий шанс,
І тому, мені зараз настав каюк
Коли будеш читати це – не сумуй,
Знай, я в кращому світі – а ти кайфуй
В тебе все буде гаразд, я обіцяю,
Звідти все мені буде видко, я знаю.
ID:
408994
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 14.03.2013 19:19:16
© дата внесення змiн: 14.03.2013 19:19:16
автор: Takeshi80
Вкажіть причину вашої скарги
|
