ПРООПЕРОВАНИЙ ПРОМЕТЕЙ (відвертий закос під М. В. В. )
Придушений пащею зграї людей
На зморшках сирих залізниць,
Мов прооперований Прометей,
На тіло землі впав я ниць.
Печінка, як потягу перший гудок,-
На ранок життя знову п"є,
Пошарпане місто, мов гострий гвіздок,
Пронизує тіло моє.
Я кинусь навтьоки...Стривай-но, втікач!
Із пастки байдужих облич
Не вирветься жоден, ба навіть трюкач.
І на допомогу не клич.
По щедрій корості асфальтних доріг,
Як-небудь до дому дійшов,
І втоми хірург у мені переміг,
Наклавши зі снів товстий шов.
На ранок я знімлю задавнені шви.
Бадьорості свіжий халат
Вдягнувши на тіла нового церкви,
Суспільства знов питиму яд.
Чого ж воно у тебе отак над межею завжди. Не думаю, що все на стільки погано. Однак, як для змореного містом, пошматованого Прометея доволі непогано.
Лови своє п'ять....
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тільки не клізма!!!
