Тече річка давно нам забута
Її синіє рідина у течії стрімка
Але то не вода, а справждня отрута
Пливе під мостом вниз остання крижина ламка
Пониззям туману окута
Нікому її не згадати
Навіть коли, осмілиться хтось прохолоди жадати
Порятунку тут годі шукати
Вона й не тече, а радше стоїть
Стоятиме ще багато століть
Не важко їй буде мандрівника отруїть
