На підвіконні танцює молода муза
Робить звабливі па і складні піруети
Іноді оступається й стрімко летить з вікна
Муза дзвінко сміється над своїм поетом
Коли він швидко біжить до підвіконня
І щораз злякано споглядає її розпластане на асфальті тіло
З тугою згадує її ноги і плечі оголені
І намагається скласти реквієм, та виходить не дуже вміло
Поет плаче, поет у відчаї
Поет кидає в камін власні записи
А муза запалює ароматизовані свічки
Ніжно пестить і кличе зайчиком
Муза знову танцює на підвіконні
Доводить поета до стану оргазму
У нього стоїть і пітніють долоні
А муза сміється й зникає щоразу