Просто бігти від ілюзій,
Залишаючи сліди крові.
Розчарування знищило нас.
Мрія в Україну ж має жити?
Стожари горітимуть вічно,
Тому що я її кохаю.
Україно відчуй мої слова,
За які я віддам серце потом.
І плювати на зоряну долю,
Просто я тебе кохаю.
Вірою, що ти прокинешся
Й наше кохання побачить світ.
А де ж твої коханці, мої браття?
Чому вони розбігаються?
Залишаючи нас самих.
Як їх зачепити за живе?
Браття, зачекайте навколішки прошу!!!
Не хай серце сльозами й кров'ю заллється.
Не залишайте її одну, мене ж не стане.
А я піду до злодіїв віддам своє тіло.
Не хай подавляться, що кістка стала у горлянці!
Можливо тоді зрозуміють?
Що є кому кохання наше захистити.
А коли вона прокинеться скажете,
Що серце моє б'ється у її грудях.
