а ми з тобою досi збираємось зірвати цю осінь.
осінь кривд, що ступає тихим кроком по країні
вона твоя, так, але невчасно прийшла у гості
пора, яка не личить вільній, не нашій Україні.
пуста коробка, що кидає смуток дощів на землі
землі що спустошені пустими обіцянками
навіщо ви тривожите бідних обезлицених людей
своїми словами, ніби мертвими останками...
а ми з тобою, досі обговорюємо дивну тему,
тему, що так звучить ганебно, ніби жах
чи будем говорити рідною, спонтанно близько
чи будем лиш читати у задрипаних книжках
небесна гладь кидає все ті ж дивні погляди,
на землю, що спустошена роками гніту
невже через десятки років пройдених,
держава більш не покладеться на еліту