Як в тих лісах буває, знаєш?
Коли на небі ні зорі,
Коли і сонце тут не сіяє,
Коли підпалений - згорів,
Коли гориш - й вода не помагає,
Коли згорів - ти не воскресниш,
Візьми ж у руки свої кресла,
Почни точити на гілках,
Свої пісні, чи прози тексти,
Неси цю ношу у мішках.
Неси на гору, проти вітру,
Неси у дощ чи сніг, але неси,
Якщо вже сльози на очах - ти витри,
І коли ніч дістане - ти не спи.
Бо ти - творець,
І твоя ноша вічна,
Вона складна, болюча і тяжка,
Місцями дуже в протиріччях,
Але неси, вона - твоя.
