Сонце майже мертве
Вже лягає спати,
Заблукав під небом
На тебе чекати
Вмив серце росою
Забув, що є люди.
Срібною струною
Вишив свої груди.
З пилом дороги
Змішував кров
Я знав, що не взмозі
Вбивати любов.
В обіймах мене души,
Знімая з души
шкіру гострим камінням
Зневаги промінням
Мовчи
Але знов не вертайся,
Що сталось зі мною у степу дізнайся,
Якщо буде боляче сном скористайся
І лісу та горам покайся.
Зв’яжи мої руки
Волоссям сивим
Жорстoкими муками
Я буду щасливим.
