Моя зима. Зима душі моєї
Така холодна, ніжна і крихка,
Вся крига в ній трима в коробці серце
І тільки вітер завіва злегка.
Було так тихо, мило і спокійно
Неначе сон, усе навколо сон.
І не болить...
Усе навколо спить.
І раптом ти, неначе завірюха
Заніс з собою снігу, що без дна
Й морозного повітря, що без стуку
Залізло в груди, кволого від сна.
І змусив дихати, неначе і не вміла
І посміхатись, а не мліть.
Але забув, що боляче, коли посміють
По свіжим ранам у взутті ходить.