Стояли ми з матiр’ю коло хати,
Кiт проти сонця на призьбi грiвся;
Рипнула хвіртка, і з автоматом
Німець заходить у наше обійстя.
Навкруг обдивився, останню гуску
Взяв під пахву та й подався собі;
Раптом поглянув на мене, луснув
Пальцем об палець та й каже: „Ком!” –
Цебто за ним щоб подався притьмом.
От я й побіг,
Мати мало не впала
(це вже я потім від неї почув);
Неподалеко машина стояла,
Німець хутенько до неї сягнув,
Повну торбину мені до ніг
Кинув – я ледве її доволік.
Був же в ній цукор – небачена річ,
Смак його вперше в житті я спізнав.
Щойно пішов мені п’ятий рік,
Цей випадок добре запам’ятав.