Розплющую очі. Намагаюсь зрозуміти що ж змусило мене зробити це, в суботній ранок. Поряднікого, лише зім’ята постіль, і Його запах на подушці. Вона ще тепла. Відчуваюледь терпкий аромат і тихенькі кроки з сторони кухні. З усмішкою заплющую очі іроблю вигляд ніби сплю.
Дверівідчинились і запах кави заполонив усю кімнату. Легенькій поцілунок торкнувсямоїх вуст. Відкриваю очі… Він. Усміхнений, з тацею на якій лежить квітка,плитка білого шоколаду і… одна філіжанка кави. Я посміхаюсь.
Колисьїх було дві, а Він завжди сміявся, що я маю зробити хоч один ковточок з Йогокружечки, ніби то різна кава. А вона мені більше подобалась. Разом з кавою явідчувала присмак Його ранкової цигарки, і тепло долонь, які тримали філіжанку.Пройшло багато часу, і ми вирішили, що час ставати одним цілим, час щосьзмінювати.
Ітоді, дві філіжанки зникли. Ми купили одну, більшу, на двох. І майже щоранкуВін приносив мені каву, як символ нас, нашої любові, нашого почуття…. Я вже неуявляю як жила без цього. Ранкова кава, і одна філіжанка… Я навіть забула,якими були ті дві, здається блакитні, чи може рожеві, не знаю. Зараз є Ми,гіркий присмак кави і його цигарки, ніжний поцілунок, і одна філіжанка на двох…
(червень 2010)