По водах важких океану,
Самотній вітрильник пливе,
Плащ сірий з густого туману,
Перлину свою береже.
Один силует проступає,
Крізь морок на темній воді,
Вітрила старі надувають,
Підвласні йому вітри.
Летить розриваючи хвилі,
Спішить невідомо куди,
Куски білої піни,
Тривожно б'ються в борти.
Враз птахою в небо взлітає,
Скеля стрімка із води,
В проміннях сонця грають,
Вершини її золоті.
У ніг її завмирає,
Самотній вітрильник в журбі,
І падаєт тихо на води,
Лілії білої пелюстки.
