Вітер кричав і я нервово слухала.
Мені подобались його страшні слова.
Вони злітались шумно завірюхою,
І я згадала стомлено – жива.
...Жива. І крики вітру сумно кроками
Заходять, залітають в мої сни.
А завтра стануть вічними пророками
Моєї невідомої весни.