Ми кайдани розірвали,
та не все зробили,
Ми, Тарасе, твою волю,
ще не всю здійснили!
Вибач, вкотре нас, Тарасе,
думали минеться
І пролити кров ворожу
вже не доведеться!
Тепер бачимо, що треба,
виконати волю,
Вражу кров таки пролити,
освятити долю!
Бо без цього в нас не буде
волі і свободи,
За жертовність і страждання
святі нагороди.
Ми страшну ціну сплатили
і тому гадали,
Що слова із ЗАПОВІТУ
достеменно знали.
Та не брали їх на віру,
бо віки минули,
ми порвали ці кайдани,
а про кров забули!
Тож, нарешті зрозуміли,
ці слова знаменні,
Чому маємо руїну
і чому злиденні!!!
Ворогів не так багато,
та страху не мають,
І в колеса, де можливо,
нам палки вставляють.
Підло владу захопили,
державу руйнують,
Народ ледве животіє,
а вони жирують!
Це тому нас не бояться,
нахабніють суки,
Що ми в злую кров ворожу
не вмочили руки!
Кров’ю руки не змочили,
волю не кропили,
І святий наказ Тараса,
так і не здійснили.
Треба ЗАПОВІТ Тараса
повністю здійснити –
«І вражою злою кров’ю
волю покропити!»
Без здійснення заповіту
в нас не буде волі,
І не буде в УКРАЇНИ
щасливої долі!
23.11. 2012 р.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Ваше для мене багато значить!
Виникла проблема з викладенням вірша, я його викладав з великим відступом другої стрічки(наполовину) під першою, а програма вирівняла... Тобто хотів уступами - не знаю як це зветься!
Круто! Я дуже боюся крові, але як буде вже за край, то, мабуть, прийдеться вставати до бою.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А хто не боїться? І ті, що свідомо йшли на смерть теж боялися, але мали віру... Мабуть недаремно саме в такій послідовності написані слова ЗАПОВІТУ, спочатку поховати, потім порвати кайдани і лише потім "вражою, злою кров"ю волю покропити...".
для мене багато значить! 
