Біля моїх дверей ниточкою із квітів ростеш ти,
і я лише спостерігаю за твоїми діями.
Я спостерігаю за тобою, я бачу, як будемо жити ми,
не лише долею, не лише надзвичайними мріями.
Ми побудуємо власну фортецю із правди і щастя,
подаруємо світові себе і наших дітей.
Їх буде багато, ти любиш коли горить тепла багаття,
ми будемо жити у часі хороших ідей.
Біля твоїх вікон я проростаю зеленою травою,
якою будуть топтатися наші хороші діти.
І ти будеш спостерігати, як надією, як однією тропою,
постелиться спільна дорога, там, де ростуть квіти.