У тебе немає
ні свята, ні пісні…
«…куди не оберне -
завіса, завіса...
Роки здивувань
і обшарпаних рук,
пилюки, болота,
забутих вже мук…»
Засніжене поле,
калюжа під снігом,
ти падав обличчям,
підтримка із сміхом,
ти думаєш - боляче,
хтось, так і треба,
щоб знову у небо
лелека, лелеко!…
Нога на припоні-
мотузка не ріже:
зніми і до мрії!
Та думка колише:
а,може, не треба,
а раптом болото,
під снігом,
і білим
обличчям?
Скорботно…
Зачинені двері
у душу й кімнату,
не буде польоту,
не треба вітати…
