Чи ж ви, куме, не забули ту лиху годину,
Як ми з вами покидали сплакану родину,
Як блукали чужиною в пошуках роботи
Й не було з ким розділити щоденні турботи?
Як купляли телефони зовсім несвідомі,
Як ми маєм додзвонитись в рідний край додому?..
Не забули, як знущались медіа магнати:
«За вхідні дзвінки, - кричали, - треба брати плату!»
І платили на всі боки, тільки б додзвонитись,
Щоби радістю чи горем з кимось поділитись,
Щоб дітей своїх почути, почути дружину
Та щасливо дочекати повернення днину…
Але, хто ж напевне знає, ставши на дорогу,
Чим закінчиться мандрівка? Лиш відомо Богу
Скільки метрів він наміряв, а можливо - кроків,
От і «тягнемо ми лямку» більш, ніж десять років.
І вчимося!.. Осягаєм мудрості всесвітні –
Майже кожен тепер має комп’ютер новітній.
Тепер наших не зустрінеш по роботі в кнайпі –
Їв-не їв, вмика комп’ютер, щоб засісти в «Скайпі».
Це ж безплатно говорити можна з ким захочеш,
Ще й з екрана споглядати все на власні очі!
Тож, розмова вже триває не якусь хвилину,
А годинами, аж поки не посне родина.
Захопившись не на жарти, кум тепер на злеті:
Реєструється старанно всюди в Інтернеті.
Є сторінка у «Контактах», є у «Колі Друзів»,
«Однокласників» збирає в колишнім Союзі…
Віднайшлись однополчани, колеги, студенти,
Свіжі відео сюжети і фото-моменти.
По п’ятсот так званих «друзів» спілкуватись хоче,
Тож на ранок кум насилу відкриває очі.
Все б не зле, якби не вскочив мій кум у халепу,
Коли мав «концерт» від жінки не гірше Вертепу:
Задрімав біля екрану, бідний, на світанку,
А дружина нагодилась – віднайшла коханку!..
Та, при всьому негативі, Інтернет – це сила!
Вже й не знаю, що б без нього ми тепер робили.
Ми ж просиджуєм не тільки днями у «Фейсбуку» -
Осягаємо, буває, й складнішу науку:
Як знайти квитки потрібні на літак, чи потяг;
Що робити, коли горло враз пошкодив протяг;
Не виходячи з квартири переслати гроші;
На обід знайти рецепти – смачні та хороші;
Записатися на «візу», здати звіт «Фінансам»;
Вести банківський рахунок… Скільки ще нюансів
Нам приніс тепер комп’ютер! Не могло й приснитись,
Що нам вдасться до «Хай Теку» з кумом дотулитись.
Добре описав, друже, високі технології. Пригадую перші мобільники, якими ми, шуткуючи, казали можна цьвяхи забивати.А зараз! Інтернет став об"єднуючою силою і майже все йому по плечу, крім одного...Не можуть ніякі високі технології замінити тепло обіймів рідних, щирість поцілунку коханих, дітей, маленьких внуків і запах рідного краю.
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, так... Наука йде широким кроком.... От запахи.... Кажуть, японці вже придумали і таке
А мені пригадався анекдот: Приходять двоє на похорон знайомого, а він лежить посеред величезної зали один в труні і - нікого!
- Дивно, - каже один, - а у нього "В контакті" більше 500 друзів....
Добре описав, друже, високі технології. Пригадую перші мобільники, якими ми, шуткуючи, казали можна цьвяхи забивати.А зараз! Інтернет став об"єднуючою силою і майже все йому по плечу, крім одного...Не можуть ніякі високі технології замінити тепло обіймів рідних, щирість поцілунку коханих, дітей, маленьких внуків і запах рідного краю. 
