Самотня ніч мене голубить,
І вислуховує всі откровення.
Вона запалить, і вона ж остудить,
Навіє спогади, а з ними і натхнення.
В дуеті з тишей ми заспіваєм,
Нам є багато один одному сказать.
У снах своїх знову тебе впізнаю,
Лишись на мить, не поспішай тікать.
З життя мого і моїх снів.
Я ж здалеку ішла до тебе.
Тебе придумувала стільки днів,
Я вірила в те, що чекати треба.
Мене навчив дивитись в небо
І бачити там стільки доріг.
Мене примусив повірить в себе
І перестрибнуть прірву, не поріг.
В серці своїм я поселю твій образ
Я так боюсь його деталі розгубить.
Час більше не пройде повз нас.
Я буду берегти його й любить.
Бо ти мені даруєш мрії,
Даруєш спогади найщасливіші у житті.
Я усміхнусь, цілую і заплющю вії.
Ти пам'ятаєш? Як все було тоді?