Жовте листя падає на землю
Листопад ступає на поріг,
Що ж ....і жити й думати даремно
Ні про що....впаде на землю білий сніг.
Порвана струна, куплет давно відомий
Фраза з уст зірвалась в забуття
Так, я згадую, все ж згадую про тебе
Вже не з цього,з іншого життя...
Крапля пасти на папері білім
Сірим холодом озветься день
І картини осені ці чорно-білі
...Третій рік все думаю.... мине...
Ні, не боляче....вже затянулась рана
Й серце б'ється дужче з кожним днем
Знай....я пам'ятатиму про тебе
Холод ночі і спекотний день...
Трепет тіла...льодяна самотність
І кришталь розбитий вщент
....Чуєш, вже настала осінь,
Та в якій омріяла тебе
Порвана струна, розбита чаша
Дощ пронизує....пронизує мене,
Не болить на серці рана
Цей рубець нагадує тебе.
Шепіт з уст зірветься й вітер
Віднесе далеко в забуття...
Вже зів'яли, вже засохли квіти
Ти не з цього, з іншого життя.
Білий сніг впаде на землю
І сльоза солона по щоці...
Ні, не плачу....просто вітер,
Він приніс її мені.
Відблиск сонця, теплі ночі
І приходить знову Май,
Забувати, ні не хочу,
Він шепоче....пам'ятай....
