Ми не можем побачити свiтла,
Отож думаэм свiтло це ми.
Ми так любимо колiр бруднити,
I звертатись до Бога на ти.
Ми зiрки що iдуть навпростець,
Ми народжуэм думку у вiтрi.
Це початок? Мабуть, все ж кiнець...
Хоч втомилися грати у iгри.
Боiмося почати щось нОве,
Хоч ми зраджуэм наше старе.
Ми не любим сидiти удома,
Хоч живемо в конурах як пси.
Ми шукаэм у ворога друга,
А у друга знайдем ворогiв...
