Я живу на безлюдному острові,
що обмежений стінами білими
тільки пам\'ять ударами гострими
про реальність нагадує інколи.
В мене все майже так як у більшості
тільки тихо, і трішечки порожньо..
а ще біль замість радості й ніжності.
В мене все майже так як у кожного.
Хтось так само як я божеволіє,
безпорадність невміло ховаючи.
Старі мрії по-новому створює
такі чисті, наївно-вражаючі.
В когось також повітря заплетене
нескінченною сіткою роздумів.
І так само життя в когось склеєне
із уривків обшарпаних спогадів.
Мої спогади втратили колір свій,
залишився лиш запах самотності..
Я живу на безлюдному острові
розгубивши всі залишки гордості.