По світу я довго, так довго блукала
Я для серця свого половинку шукала,
Заглядала у очі знайомих й близьких
Не знаходила я її у таких.
В перехожих свою половинку шукала
У вітру про неї я запитала,
А вітер мені понизавши плечами
«Не чув…» я знову не спала ночами.
Шукала, шукала, шукала, стомилась
Сердечко моє сумувало, ще билось
Та скиглило вранці, я прокидалась
Забавити чимось його намагалась.
І руки свої я не опускала
Чужі половинки серцю давала
Не підійшли, поклала на місце
І знову шукала, шукала ще більше.
Думала я, себе я картала,
Моя половинка майбуть заблукала,
Чи ходить у школу, чи десь літає
Чого моє серце її не зустрічає?
Шукала у лісі, у полі шукала
Гукала її, на все горло вищала
У відповідь чула лише тишину,
Щось зробила не так? Що не збагну.
Ось вже й зима приносить хурделі
Ненароком в обід скрипнули двері,
Це чиясь половинка до мене ось прийшла
Сама аж до хати дорогу знайшла.
Я оту половинку у руки взяла
І віри не мала - вона тільки моя,
Я приклала до серця вона підійшла
Ніби ввесь час вона в тілі була.
Щоб не дай Боже вона не злетіла
Я мотузками міцно її прикріпила,
Половинка й собі ніяк не пручалась
Приросла у мені і навіки осталась.
І ніколи в житті я не пожаліла,
Що чужу половинку у груди пустила.
