хапатися за повітря
аби не упасти в прірву
господи я не знала
як обпікає біль
просто усе і складно
пусто до божевілля
щось підступає звідти
й владно шепоче стій
десь за вікном прозорим
стомлено виє місто
у божевільнім світі
робиться все не так
ліплять тупих потвориськ
з крові й живого тіста
і продаються душі
з лейбою суєта
стриманість страх покора
музика дзвін монети
дешевизна любові
кволенький чийсь протест
десь у старім музеї
подвиги вчинки злети
й хаосом душі труїть
звичний вселюдський стрес
де ти згубивсь в рекламах
світлий новий месіє
ти ж не боїшся правда
всього цього лайна
голос зникає в безвість
дощик кислотний сіє
завтра почнеться сонцем
завтра лише мана
