"Austerlitz" - у цій композиції
майже, та що там -зовсім!
-нема -уявляєш? -слів.
Я з усіх нетривких
прижиттєвих позицій
обираю оту, де найбільше
солодких серпневих слив.
Де під чоботом осіннім
шерхне глиця,
І трива трошки довше дитячий
хоровий акапельний спів.
Я все розумію про рух
(нерухомість),
і присутня на лекціях з етики.
Мені б гармоніку, чи гармонії, а натомість -
звідкись думки втікають
до моїх барабанних перетинок.
Детально сплановують
кожну осяйну раптовість,
старанно скорочують
витрати мої на електрику.
Не дивись в календарний кратер
на остачу ледь теплих днів!
Неказковий твій зелений раптор
вимкне музику комарів
останніх...
Як нарешті, як тихо, як раптом
в мене теж не лишається слів
і непередбачених станів.
Цікаво написано. Молодець! 
