Читав історію в газеті,
Про одну бабусю.
Яка покаялась, бідненька,
Старесенька Ганнуся.
Почалося все з горілки,
Правда нею й закінчилось.
Коли вона ще молодою,
Її варити і навчилась.
Навчила ж її чоловіка,
Ріднесенька мама.
Каже, добрий заробіток,
і мороки мало.
Молодесенька, дурненька,
наївна Ганнуся.
Заробляла гарні гроші,
Й про людей забула.
Купила гарненьку хату,
Накупила всього.
Гарно жили з чоловіком,
І не знали горя.
Люди ж її не злюбили,
За оту горілку!
Проклинали кожен день,
Не жаліли жінку.
Адже Ганнина горілка,
Не одну людину вбила.
Й людські сім’ї погубила,
Чоловіка їх сусідки.
Із життя забрала.
Тільки випив оковиту,
Зразу і не стало.
Й навіть попри це усе.
Вона очі закривала.
Каже, я нівчім не винна,
Я лиш тільки продавала,
Я ж йому не заливала.
Й тільки но сусідка,
Чоловіка поховала.
Ганна вже на другий день,
Оковиту продавала.
Так й змирилися вже люди,
Ходили мовчали.
Уже лаяли п’яничок,
Що б грошей не пропивали.
Ось пройшли уже роки,
Пролетів вже час.
Все затихло, й стало краще,
Жити усім нам.
Адже Ганна й самогон,
Викинула з хати.
Сталось люде в Ганни горе,
Стали діти помирати.
Вмерли бідні усі троє,
Внуків в Ганни було ж двоє.
Яких потім бідних збила,
Червона машина.
Потім, згодом ще й помер
її чоловік.
Бо від горя пив щодня,
Не знаючи мір.
Залишилася одна.
Від горя бідна посивіла.
З’явились мішки під очима.
Та щей сильно захворіла,
В результаті.
все що Ганна нажила.
Ламалось, старіло,
Щей повітка як назло,
У неї з горіла.
Сама, стара й квола.
Май же не ходить в хаті,
Хоче смерті, та не може,
Ще вона вмирати.
Бо потрібно їй за гріх,
Той відповідати.
ID:
358147
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.08.2012 18:58:36
© дата внесення змiн: 06.11.2012 10:49:09
автор: a pen fires off
Вкажіть причину вашої скарги
|
