Нам завжди є про що розказати, просто ми не завжди розказуємо про все що відчуваємо. А сьогодні я напишу всього кілька слів, знову взявши до рук твій червоний олівець безсоння. Мимоволі згадала той сонячний і беззмістовний день, коли мої очі побачили твій світ. Він здавався таким безшумним, безперервним, безсумнівним. Покорена - ось що перше промайнуло в моїй голові. І почалось життя. Не забуття минулого, а повне його викорінення. Вердикт був винесений… Закохана!
Почувши діагноз недовірливо вдивлялася у дзеркало вишукуючи зміни на тілі. Демаркація розуму поступилась домінуванню серця. Перепади настрою , надмірна робота, вправність відштовхувати свої ж думки, було прокоментовано як невиліковність. В добавок до всього цього, лікар з непритаманною йому насмішкою кинув в слід: «Серце реставрації не підлягає».
Чи хворіла я цією закоханістю? Я й сама точно не скажу. Скоріше, я не знала про неї нічого. Я подалася в інтернет, шукаю спільні симптоми та способи лікування. Та все було марно. Серце не відчувало всього того, що так прекрасно описували незнайомці. Відчуття з дня у день ставали винятковими, виростали і залишали відбиток на усьому тому, що раніше належало тільки мені. Ця закоханість відмежовувала від реальності, поглинаючи всю мене.
Чи відчувала я таке раніше? Так. Щось близьке, та водночас зовсім інше. Не було в кожній клітинці ейфорії, бажання, метеликів та інших дурниць, як зараз, була біль. Ні пустоти, ні відчаю, просто сильно пожираюча біль. Кожне слово любові холодило кров, випікало з середини душу до останньої сльози.
Не любити, тому що рано чи пізно ми прагнемо затримати, поневолити чи привласнити кохання, а це неможливо. Тому з того часу я занадто часто не говорю слово «Люблю». Завжди здавалось що любов і відчуття залежності можна перерости, та це не так. Ні час, ні втеча не дарують мені забуття. Своє спасіння я знаходжу в тобі Моє життя! Моє все! Моє я! Генецвале, мій коханий Генецвале.
Сильно! Зачепили Ваші щирі думки...
І справді, як зрозуміти, що прийшло саме кохання, а не щось інше? Як зберегти його? І чому це почуття так важко описати і воно таке не схоже у різних людей?
Мабуть, вічні запитання...
Ви розкрили їх пречудово, на мою думку!
Lesyunya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так Ви праві почуття в усіх різні і напевно тому і не має єдиного визначення любові.
Дякую за Вашу думку.
Завершённость?
У нас просто слишком разные понимания радости. Для тебя любовь - имеет значение и смысл, который ты называешь главным. Мне - этого совсем не нужно, чтобы уверенно себя понимать, чувствовать и прочее. И вообще, любовь...
Lesyunya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
напевно так і є. І ти як завжди правий. І взагалі, любов ...
Мало того, и не нужно этого. Достаточно бы чувствовать себя.
Lesyunya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я тут постпорю з тобою. Інколи відчуття себе не дає завершення в собі, і відчувати коханого, така велика радість, виникає розуміння, певне довершеність одне в одному.
Смелые попытки анализа. Но вдруг ты рассуждаешь в выгодную для себя сторону, а? Тебе нужно знание или самоубеждение?
Lesyunya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В вигідну для для себе?
мені потрібно знання як і усім людям, а що до самопереконання воно невідємне від мого життя. Хіба в тебе по іншому? ніколи не переконував себе через деякий час що саме те рішення було вірний? чи ще в чомусь?