Ми працюємо в різних кінцях синьої гілки.
Сидимо за столом кожен в своєму офісі.
Але спогади, як вагони метро з запахом сірки,
Поєднують нас й літа минулого описи.
Кожен в своєму офісі зі своїми причудами,
музикою в навушниках і їдкими хлопотами.
Хоч і розділені відстанню і чотирма стінами —
назавжди пов”язані літа важкими кроками.
Глибокими кроками й подихами... стертими
Каньйона сакральністю, святими азартними іграми.
Францисковим мостом, океану шумом безсмертного —
Відвідані звивини спогадів схожими стигмами.
