|
Все було як завжди. Кімната, люди, я. Люди здавились друзями. Зробив висновок - всі свої. Я не знаю жодного імені. Але знаю, що знаю їх.
Кімнату наповнювала дивна атмосфера. Багато дрібниць кидалось в очі, і ще більше взагалі не помічалось нами. Предмети і речі в кімнаті були звичайного вигляду, до якого я звик. Але їхня функціональність мене лякала, це не були звичайні предмети.
Як завжди в подібних ситуаціях (коли всередині заморозки), я звернувся до своєї іншої сторони. Веселої сторони , яка готова посміятись з чого завгодно. Пробую спілкуватись з людьми в кімнаті, виходить. Як з'ясувалось, вони теж помічають, що щось не так. Я продовжую досліди над предметами. Мою увагу првернула можливість міняти все навколо, і ще одна дивна річ. До всіх змін ми звикали відразу, це зовсім не лякало. Тільки думки, думки вітром наганяли мороз всередину. Я випадково пройшов крізь стіл. Знайшов це забавним. Сміюсь, показую друзям. Вони злякано дивляться, здивовані.
І в цей же момент я намагаюсь пригадати як ми тут опинились. Серія картинок, на них я, мені погано, щось мене душить, тиша. По переляканих очах друзів розумію, що це було не просто картинки в моїй голові, щойно весь страх і мої судороги побачили вони. Виривається жарт - друзі, я помер! Їм не смішно. Продовжую не втрачати контроль і з усмішкою - вибачте що вас злякаю, але я вас люблю і хотів зі всіма вами попрощатись. Все міняється і вони вірять. Мені вже не так страшно. Я прохожу ще через якісь предмети, кожного разу, як намагаюсь згадати, що трапилось, мене щось душить. Дивно, страх пройшов. Я опиняюсь поруч з дзеркалом. Обіпершись двома руками по краях, я заглядаю в нього і застигаю. В зеркалі все біле, я б сказав нічим не обмежений простір, немає стін, предметів, кінця. Безмежна біла пустота. Чотири постаті в дзеркалі. Я вдивляюсь, бачу найближчих. Люди, але не ми. Я пригадую яким я був, але зараз тут інші люди, всі злякані. Час від часу нас щось душить.
Ми померли. Стара газова плита - тому причина. Але нас це вже не лякає. Ми веселі, звикли, навчились маніпулювати всім. Міняти все так, як нам схочеться. Це весело! І ми йдемо кататись на трамваї.
ID:
350947
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.07.2012 12:41:40
© дата внесення змiн: 30.07.2012 20:05:16
автор: Anisopter
Вкажіть причину вашої скарги
|
