Минуло з півроку, десяток букетів,
Цілунки й шампанське на березі річки,
Приємні розмови, погляди ніжні,
За столиком кава, дві тіні від свічки.
У сутінках Львів нам співав серенади,
Нас Київ Хрещатиком пестив,
І тії моменти до останнього кадру,
Я в пам'яті з гордістю всі буду нести.
Пишу тобі вірші-зізнання в коханні,
Шепочу таке, що й не снилось Шекспіру.
Та раптом, щось дивне, не зрозуміле,
Зненацька холодом вдарило шкіру.
Я, ніби, залишив тобі спиногриза,
Ти, наче, розведена, без аліментів.
Все добре так було, а ти, візьми й ляпни:
-Чому ти не робиш мені компліментів?
