Я бачив угорі небо. А внизу була лише коробка з білосніжними стінами і без кінця і краю.
У ній сидів чоловік тримав у руках палітру і пензель. Час від часу сунув останнього до рота напевно роздумував над новим шедевром. Від цих роздумів його обличчя було у фарбах які не давали ніякого уявлення про якісь його риси чи виразності.
Чоловік малював щось але робив це на повітрі. Дивно але його малюнки зберігались на цьому "полотні" мерехтіли і за кілька секунд повітря вбирало в себе ці образи і розбавляло прозорістю.
Моє я було піщинкою, я наблизилось до нього і стало зрозуміло що моя піщинка = мурашці а він=хмарочосу.
Художник відчув я і заговорив:
- чого ти тут?
- хочу побачити з чого все зроблене а головне для чого.для чого існує світ і всі його мешканці що таке почуття відчуття смерть...
- ти спостерігав за мною?
- так
- і ти ще нічого не зрозумів?
- ні
- тоді дивись і ще раз але уважно
і він почав малювати.
якже я одразу нічого не помітив . Він малював бомбу обмотану динамітом.......