Я зустріла її нещодавно, спокійну і вільну,
Недоречно шепнула "привіт", вона мимо пройшла,
Ти ж наче все пояснив я у неї тебе не забрала
І тим більше вона все покинула, перша пішла.
Я зустріла її нещодавно і трохи ревную.
Ти ж її так любив, невже справді все легко забув?
Чи думаєш ти про неї коли я цілую?
Чи думаєш ти щоб б було якби з нею ще був?
Я зустрів її нещодавно, таку як колись
Божевільно-руду і дитячий браслет на зап*ясті
Я любив як вона шепотіла мені "не журись"
Невже нам не стало лиш тільки кроку до щастя?
Я зустрів її нещодавно і так заскучав,
Аж до болю в кістках захотілось її обійняти.
Я напевно насправді нікого так не кохав,
Та чому не зумів я тоді це вчасно сказати?
Я зустріла його нещодавно і просто пройшла,
Здивувалась, не тягне до тих синньо-синіх очей
Ніби той та посмішка ніби вже зовсім не та
Я забула його, він як тисяча інших людей...
Я зустріла її і подумки сказала "спасибі"
Не моє, тепер знаю точно це все не моє.
Я без нього знаходжу в собі стільки впертості й сили
А любов вона прийде і серце моє оживе...
