Ти як Весна в моє життя прийшла ,
Й принесла барви ти незримої краси .
І в душу ти кохання принесла,
У ті холодні і важкі часи.
І як буває враз тепло ввірветься ,
В твоє холодне і сумне життя.
І сонечко на небі посміхнеться ,
А в серці є кохання почуття.
І наче жар ,воно нестримно так палає,
І зігріває й заставляє жить.
І хоч мороз і вітер дошкуляє.
Та серце б ‘ється все частіше у цю мить.
Ти забуваєш болі і тривоги,
І бачити завжди Весну ти хочеш.
Та не зійшлися ваші тут дороги
І ти лиш тихо знов в тиші шепочеш.
Не залишай мене Весна кохана,
Без тебе я замерзну назавжди.
А в серці є глибока рана
І хочеш ти знов прокричать : «Не йди!»
Але тебе ніхто вже не почує,
Лиш голос твій звучить в безкрає небо.
Й від холоду й морозу не врятує,
Адже Весні тебе давно не треба.