Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Інга Хухра: Приречена самотність (Memento mori ) * - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Jaroslava, 23.07.2012 - 16:46
Беззвучна гіркота...Прояв темної смуги в житті.Все минеться!Попереду-світла,яскрава.Так було завжди. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Рижулька, 30.06.2012 - 16:20
Якщо у душі є хоч крапля віри і жеврії хоч маленький вогник надії - все прийде. ВСЕ!, чого прагне серце. ![]() ![]() Фрау Ларсен, 11.06.2012 - 09:25
А якщо спробувати знайти у самотності особливу насолоду? Пам*ятаєш моє "одиночество"?"мы стали с ним любовниками..." ![]() Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та так, люба... проте душа прагне тіла, живого і теплого, бажано розуміючого...
Артур Сіренко, 11.06.2012 - 02:48
Прекрасно! Вірш рідкісної глибини! Як це не дивно, але щойно я теж написав про самотність... Точніше переклав вірш про самотність... ![]() Innessanew, 11.06.2012 - 01:29
Кличте веселку після грози - усе буде краще, ніж було, повірте!![]() ![]() Анимированные картинки - Бабулечка Лія***, 11.06.2012 - 00:12
...коли терпіння, здається, що вже вибухне......коли дорога нагадує лабіринт... з якого немає виходу... ... коли надія вже в чорній одежі... саме тоді появляється промінь... що повертає кольори життя... треба вірити... все буде гаразд... ![]() ![]() |
|
![]() |