Рідна домівка, бузок під вікном,
Усе що минуло, було ніби сном,
Дитинство минуло моє вже давно,
Води з того часу багато втекло.
Маминих рук ще тепло відчуваю,
Не раз я ті руки у мріях згадаю,
Уже спочивають натруджені руки,
За свій вік зазнали вони багато муки.
За ранку до ночі важко працювали,
Начебто втоми вони і не знали,
Шили, в’язали, мережили, пряли,
Дітей сповивали, спочинку не знали.
Голубили квіти вони під вікном,
Та спить вже матуся моя вічним сном,
Лишилось від мами одне лиш добро,
Від рук працьовитих вічне тепло.
