Усі індивідуальності. Згодні ж, так?
Ніхто ж не скаже: “Я мудак!”
В усіх є друзі. Правда ж?
Від фраз цих аж бере мандраж.
Скажіть, чому в думках — усі герої?
Насправді... всі стоять в застої,-
немов асфальт на тій дорозі,
Чекає ремонту при першій змозі.
По ньому топчуться вельможі
(які на вас ніяк не схожі).
А дружба-що це є таке?
Мов целофановий пакет
Все рветься, рветься…. Й викидаєм
Та й інколи ще ж підбираєм,
Але прозорості нема.
Як не старайся-все дарма.
Шукайте істину в собі,
Інакше час прийде тобі.
Послухай всіх-зроби по свому
(кажу старому і малому).
У цьому й щастя і буття!
У цьому сенс всього життя!
