Задощило небо, дощем заридало,
Мою душу смутком навпіл розривало,
Тяжко боліло краялось серденько,
Прилинь же до мене моя рідна ненько.
Прилинь хоч на днинку, хоча б на годинку,
Пригорни до серця рідну дитинку,
Матусю рідненька, як же мені важко,
Прилети до мене посивіла пташко.
Доленьку у Бога ти мені благала,
По ночах молилась очей не змикала,
Дала мені вроду в любистку купала,
Але зла доля на те не зважала.
Прилети синичкою постукай у віконце,
Я тебе зустріну, як весняне сонце,
Розвій тяжкий смуток звесели серденько,
Чуєш мене мамо, рідна моя ненько!
