Самотність – стихія моя,
Думки – найкращі друзі.
Весь світ не знає хто я,
А я насправді лузер.
Як можна бути одиноким?
Спілкуючись із різними людьми.
Як можна жити з переляком?
Жахаючись безстрашної пітьми.
Коли ж настане судний день?
Коли закінчаться страждання?
Мене замучили питання…
Мені набридли сподівання
Надії, мрії та бажання
Про те, що світ є ідеальним,
Що люди створені в коханні.
Блювати хочеться від цього
Бо ці потвори дуже хворі.
Мені ж відомо лиш одне,-
Ненависть, злість, ніколи не мине,
І маски кожного спадуть
Тоді, як в прірву всі підуть.
І ти побачиш справжню суть:
Друзі-друзів загризуть.
Сумний кінець, але цікавий
Нестерпна біль чекає жваво.
