О півночі в твоїх очах втопилось небо,
Не борсалось воно, сумирно йшло до дна.
Забрало зорі, шум вітрів до себе,
І осінь залишилася одна.
О півдні сонце зникло на вустах твоїх,
Злилось з тобою ритмом в унісон,
Росу зібрало з квіточок усіх,
Тобі даруючи приємний, теплий сон.
Та все це, так, дрібниці, поміж іншим..
Ти маниш серце моє, знов і знов.
На добре це, чи тільки лиш на гірше,
Знай, зорі й сонце я в тобі знайшов.
