Як хочеться вітром на день один стати,
Всю Україну свою облітати,
Серце в тривозі чомусь забилось,
Що, Україно, з тобою зробилось?
Надію на краще твій люд вже втрачає,
Куди твоя, ненько, дорога звертає?
Зневажаємо старість, під ноги беремо,
За що ту невдячність в серці несемо?
Їм би чолом низенько вклонитись,
Досить уже їм стареньким журитись,
Голод зазнали, розруху, війну,
Невже завжди ждати лише біду?
Пробачте старенькі за гірку недолю,
Я зичу для вас лише щасливу долю,
До вищих мужів я звертаюсь з словами,
Старість у кожного не за горами.
Не треба ганьбити її зневажати,
Борги сивочолим треба вертати,
За важку працю, пролиту кров,
Пошана вам рідні, вдячність, любов!
