- Прикури від сонця, швидше згорить.
- Я ж тоді не відчую кайфу.
- А жити на землі - це і є кайф.
- І жити на землі чомусь страшно.
(І жити на землі, це не як у книжці.
І спомини чужі не пригріють ліжко.
А жити на землі - це і є кайф.
Якщо збагнути як, якщо убити страх.)
- Мені бракує кисню. Мене бракує теж.
- Заведи собі собаку. За нею пильно стеж.
- Хіба ж тоді заповниться моя порожнеча?
- Ні. Але тебе не чекатиме чергова втеча.
(Але тебе не чекатимуть сині вагони.
Ти не їхатимеш до чужого міста, прокльони
не чіпатимуться твоєї автівки.
Тобі стане легше. Відкриються повіки.)
- Можна я не палитиму? Мені уже тепло.
- Візьми парасолю. Зараз бреше спека.
- А я не боюся. Напевно, у цьому кайф.
- Коли переконаєшся, я піду...
...прощавай!
