|
Зацікавлено і вперто дивився я на прозоре скло,
відчував, як ледь тихо билось маленьке серце,
серце дитини, що дивилася у зустрічне вікно,
душа людини, яка цінує небесне сонце.
Ми звикли говорити за спиною найкращих найгірше,
дивитися на те, як страждають друзі немов вороги,
а потім звичайно сказати, а мені від цього не ліпше,
і навіть не розуміти, що вони такі, як і ми.
Будувати ілюзії, у повітрі, у тиші, у кімнатах,
не надіятись на краще це звичка самотніх людей,
блукати і робити у житті кроки немов ідеш по канатах,
і чекати, що одного дня про тебе напишуть сотню епопей.
Зацікавлено і вперто я наглядав за прозорим склом,
не дивлячись на дорогу, без думки про майбутнє,
і чув, як билось залякано маленьке серце за вікном,
дитини, що живе теперішнім, а не минулим.
Цінуй мить за те, яка вона є, за те, що саме вона справжнє, а минуле, залиши у спогадах, спогади зазвичай гарна річ..©
ID:
333470
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.04.2012 01:04:21
© дата внесення змiн: 27.04.2012 01:04:21
автор: Alexander Marchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
