Іванкова наука (один день з життя школяра) / гумореска
Мамі важко: вона зранку
Будить сина в перший клас:
«Прокидайся вже, Іванку!» -
Повторила п’ятий раз.
- Я до школи не піду,
Бо ще спати хочу!
Восени, як на біду,
Знов коротші ночі!
От якби ж то на землі
Сонце не світило,
Бідні діти б взагалі
В школу не ходили…
- Годі скиглить! З ліжка злазь!
Горе ти дитина…
І поглянь, яка у нас
Тепла, ясна днина!
На сніданок я тобі
Вже спекла пампушку,
А з собою, на обід,
Дам солодку грушку.
- Мамо, я тебе прошу:
Ну не треба грушку –
Замість неї положу
Я м’яку подушку!
Він вставати не хотів.
Мати – смик за ногу –
Так Іванко й полетів
Пластом не підлогу.
Із підлоги вже піднявсь
Дуже неохоче,
І вдягатися прийнявсь,
Протирати очі.
Снідав з горем пополам
Потім взяв портфеля…
Як до школи почвалав,
Зітхнула оселя!
Ой як добре в світі жити:
Сонце ясне сяє,
А бажання щось учити
В одну мить зникає!
На стеблинку відпочити
Гарний сів метелик
Хлопчик – ну його ловити,
Кинувши портфелик!
Бігав, присідав, стрибав,
Грався і сміявся,
Різні квіточки зривав,
По траві качався!
На годинник подивився –
Треба поспішати!
Та портфеля у траві
Не легко шукати…
- Хух! Знайшов у бурянах -
Сюди кинув вранці .
Бачить: в нього на ногах
Ще домашні капці!
- Так до школи попаду –
Будуть всі сміятись,
Тож додому треба йти
І перезуватись.
Він побіг чимдуж назад,
Швидко перезувся,
Вбіг у клас, але не рад –
Портфеля забувся!
Негаразди без кінця.
- Оленко, Сергійку,
Ну позичте олівця,
Зошита, лінійку…
Ось почався вже урок –
Захотілось їсти.
Хлопець взявся ковпачок,
Що на ручці, гризти.
Гриз і гриз, поки прогриз
Там велику дірку,
У яку заряд проліз
Ще й вколов язика!
- Ось, немає чим писать…
А значить – не треба!
От якби я вмів літать,
Полетів би в небо…
Тут він з зошита листка
Прудко вириває
І верткого літачка
Під небо пускає.
Раптом вітерець дмухнув,
Літак похилився,
Вчителю на голову
Точно приземлився!
Як Іванко це уздрів,
То дуже злякався,
Але вчитель не сварив,
Тільки посміхався.
Дзень-дзелень! – дзвінок співав –
Скінчились уроки –
Вже нудних не буде справ,
Зайвої мороки.
Можна на подвір’я йти,
Голубів ганяти
Й до самої темноти
З друзями гуляти!
