Іванкова наука (один день з життя школяра) / гумореска

Мамі  важко:  вона  зранку
Будить  сина  в  перший  клас:
«Прокидайся  вже,  Іванку!»  -  
Повторила  п’ятий  раз.

-  Я  до  школи  не  піду,
Бо  ще  спати  хочу!
Восени,  як  на  біду,
Знов  коротші  ночі!

От  якби  ж  то  на  землі
Сонце  не  світило,
Бідні  діти  б  взагалі
В  школу  не  ходили…

-  Годі  скиглить!  З  ліжка  злазь!
Горе  ти  дитина…
І  поглянь,  яка  у  нас
Тепла,  ясна  днина!

На  сніданок  я  тобі
Вже  спекла  пампушку,
А  з  собою,  на  обід,
Дам  солодку  грушку.

-  Мамо,  я  тебе  прошу:
Ну  не  треба  грушку  –  
Замість  неї  положу  
Я  м’яку  подушку!

Він  вставати  не  хотів.
Мати  –  смик  за  ногу  –  
Так  Іванко  й  полетів
Пластом  не  підлогу.

Із  підлоги  вже  піднявсь
Дуже  неохоче,
І  вдягатися  прийнявсь,
Протирати  очі.

Снідав  з  горем  пополам
Потім  взяв  портфеля…
Як  до  школи  почвалав,
Зітхнула  оселя!

Ой  як  добре  в  світі  жити:
Сонце  ясне  сяє,
А  бажання  щось  учити
В  одну  мить  зникає!

На  стеблинку  відпочити
Гарний  сів  метелик
Хлопчик  –  ну  його  ловити,
Кинувши  портфелик!

Бігав,  присідав,  стрибав,
Грався  і  сміявся,
Різні  квіточки  зривав,
По  траві  качався!

На  годинник  подивився  –  
Треба  поспішати!
Та  портфеля  у  траві
Не  легко  шукати…

-  Хух!  Знайшов  у  бурянах  -  
Сюди  кинув  вранці  .
Бачить:  в  нього  на  ногах
Ще  домашні  капці!

-  Так  до  школи  попаду  –  
Будуть  всі  сміятись,
Тож  додому  треба  йти
І  перезуватись.

Він  побіг  чимдуж  назад,
Швидко  перезувся,
Вбіг  у  клас,  але  не  рад  –  
Портфеля  забувся!

Негаразди  без  кінця.
-  Оленко,  Сергійку,
Ну  позичте  олівця,
Зошита,  лінійку…

Ось  почався  вже  урок  –  
Захотілось  їсти.
Хлопець  взявся  ковпачок,
Що  на  ручці,  гризти.

Гриз  і  гриз,  поки  прогриз
 
Там  велику  дірку,
У  яку  заряд  проліз
Ще  й  вколов  язика!

-  Ось,  немає  чим  писать…
А  значить  –  не  треба!  
От  якби  я  вмів  літать,
Полетів  би  в  небо…

Тут  він  з  зошита  листка
Прудко  вириває
І  верткого  літачка
Під  небо  пускає.

Раптом  вітерець  дмухнув,
Літак  похилився,
Вчителю  на  голову
Точно  приземлився!

Як  Іванко  це  уздрів,
То  дуже  злякався,
Але  вчитель  не  сварив,
Тільки  посміхався.

Дзень-дзелень!  –  дзвінок  співав  –  
Скінчились  уроки  –  
Вже  нудних  не  буде  справ,
Зайвої  мороки.

Можна  на  подвір’я  йти,
Голубів  ганяти
Й  до  самої  темноти
З  друзями  гуляти!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332000
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.04.2012
автор: Анастасія Лінчук