Гіркий полин, росте терпкий -
Незнана вся у нім дорога.
Неспокій, сум, та жаль дзвінкий,
Живе у ньому біль-тривога.
Звитяга й доблесть тих людей
Біду, що віддано, цю жали.
Щоб згас пожар страшенний цей -
Життя віддали, і не мало.
Хвороби й страчені життя:
Ціна розплати, за неволю.
У нас давно вже майбуття -
Та ще росте полин у долях.
Здається, що засох давно -
Зникає, плющиться з роками.
Та темне тчеться полотно
із наслідків - що роблять рани.
Росте, у пам’яті гіркий:
і вже по іншому, не буде.
Минуть, можливо, лиш віки –
Коли розтане… Чи забудуть?
18.04.2012
На жаль це дійсно одна із сумних сторінок у нашій історії, яка принесла стільки болю і страждань, таке ніколи не забудеться, пам"ять завжди залишиться з нами і навіть завдяки цьому віршу, спасибі , що зуміли так це передати
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Терпка, болюча тема...
