Гіркий полин, росте терпкий -
Незнана вся у нім дорога.
Неспокій, сум, та жаль дзвінкий,
Живе у ньому біль-тривога.
Звитяга й доблесть тих людей
Біду, що віддано, цю жали.
Щоб згас пожар страшенний цей -
Життя віддали, і не мало.
Хвороби й страчені життя:
Ціна розплати, за неволю.
У нас давно вже майбуття -
Та ще росте полин у долях.
Здається, що засох давно -
Зникає, плющиться з роками.
Та темне тчеться полотно
із наслідків - що роблять рани.
Росте, у пам’яті гіркий:
і вже по іншому, не буде.
Минуть, можливо, лиш віки –
Коли розтане… Чи забудуть?
18.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331994
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2012
автор: Андрій Гагін