ТОвпа лЮдей, які кудись спішать,
І тисячі Обличь, думОк мільйОни,
Беззвучні гОлОси нам щОсь кричать:
Німі зірки збираЮть стадіОни.
Без грОшей ти ніхтО, щО не кажи,
Який там інтелект, чОгО він вартий?
На Очі чОрну стрічку зав*яжи,
бО нащО їм твОї кОзирні карти?
мОже й живе у тОбі патріОт,
І рОзумніший у 100 раз за президента,
Усе ОднО ти пОвний ідіОт,
хОча й гОвОриш без рОсійськОгО акценту!
ПрихОдиться із цим усім миритись,
Спинити крик десь там глибОкО у душі,
На їх Обличчя з штукатуркОю дивитись,
Якби ти міг, тО б зараз задушив.
Всі вірять, щО прийде щасливий час,
І лЮди не пОїдуть закОрдОни,
Але багатО навіть з-пОміж нас,
Спішать дО тих німих, які збираЮть стадіОни.
