Огорнуті чистим прозорим повітрям
Вечірньої мряки густого туману
- Я обійму тебе до костей, я буду твоїм вітром,-
Сказані були щирі слова без краплі обману
Вступаючи в темінь власного світу,
Заглибившись повністю в душі глибИну,
Дарунки робила особливому літу
Омріяна щастям, думками в цю днину.
Почутого вдосталь було для надії,
Що зорями білими встала зранку,
Торкнувшись важливого - а саме мрії,
Проникла в свідомість з самого світанку.
Не дала можливість стояти одною,
Доповнення були слова з темних літер,
Овіяних якоюсь холодною добротою
- Бо огорнув я тебе до костей,я твій вітер...
Завидує Вам Мольфар - хоч і доступна йому магія Слова і стихій, а от обіймати до костей так і не навчився. Треба буде записатись до Вас на майстер - клас, приймете?
Antoinette відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00