Слова мольби летять щодня до неба:
О пам'ять зла, забудь ти про минуле.
Я знаю, що все вийшло так як треба.
Не смій же ворушити, що заснуле.
Розтануло, як сніг. Та досі не забулось.
І інеєм лягло на мої сни.
Жорстоко-ніжно до душі торкнулось,
І до отої ще тендітної струни.
О пам'ять зла, не бий гучним акордом.
І не пробуджуй те, що мріє вмерти..
Чи прикидаєшся велично-підлим лордом?
Чи душу мрієш на куски роздерти?