Дорогою на звалище понівечених мрій,
З собою взявши ляльку із брудним волоссям,
Біжить дитинство, як далекий дивний спогад мій,
Що за несплату блокувати довелося.
Поміж сміттєвих баків та розтоптаних казок
Дрімала я. Та раптом (де воно взялося?)
Дитинство білокриле по калюжах стриб та скок.
І простягнуло ляльку з золотим волоссям.
