Не обіймай…Хай рук твоїх тепло не принесе ще раз надії марні,
Щоб не з'являлись сонячні думки, які уб'ють важкі слова негарні.
Хай своє світло не втрачають дні, і тихі ночі сни свої не гублять,
І не люби свою любов в мені… Так не кохають, ні, отак – не люблять.
Слів переспів по-кругу знову йде, але давним-давно уже не гріє,
Те, чим поранили, не погамує біль, полікувати також не зуміє.
Не обіймай… Щоб не тремтіли руки, щоб не текла непрохана сльоза,
І не дивись пронизливо у вічі, в твоєму погляді шалена є гроза,
Вона холодним вітром віє, сипле градом, в своєму шалі, ох, яка страшна,
А я піду від неї…Відігрітись… Коли ж буде тепло, і де весна?...
Це чудово! Обожнюю конвалії! 
А весна вже тут! 
